?

Log in

No account? Create an account
 
 
27 березня 2016 @ 22:29
Боржава, мальовниче село при однойменній річці  
Боржава - це невелике село (населення -  1500 чол.,  площа  -   2,53 км²), розташоване на правому березі однойменної річки, в 11 км на південний схід від Берегова.  Благодатна навколишня місцевість була заселена людьми з давніх пір, про що свідчать два знайдених археологами поблизу сіл Вари та Боржава клади бронзових виробів епохи пізньої бронзи та раннього заліза (кінець II - початок I тисячоліття до н. е.). Назва та історія села пов’язана з іменем фортеці (замку) Боршо, яка в ІХ столітті контролювалося Болгарським царством. Згідно записів угорського літописця Аноніма,  в  896 р. угорські племена на чолі з Арпадом захопили цю фортецю після триденної облоги. В ХІІ столітті поселення з фортецею було в стадії розквіту, перебуваючи в статусі окружного та релігійного центру.  (Детальніше  замок Боршо описаний в статті про сусіднє з Боржавою село Вари, на території якого він розміщався – див. Вари – колишнє королівське місто на місцині, де Боржава впадає в Тису). Після нашестя орди Батия в 1241 році фортеця була розорена, навколишні землі залишились практично без населення. Лише в XIV столітті в п’яти кілометрах від нинішнього села Вари заможною родиною Боржоваї було засноване нове поселення, сьогодні відоме як Боржава.


В 1552 році в селі був заснований реформаторський приход, який перебрав до себе церкву, збудовану в XIV столітті.  Будівля була перебудована в 1830 році, із збереженням деяких середньовічних елементів. В 1987 році була проведена ще одна реставрація. Храм віднесено до пам’яток місцевого значення.



Греко-католицька громада має власну сучасну церкву невеликих розмірів.



На початку 20-го століття, у зв’язку із побудовою біля села залізниці, Боржава отримала поштовх до розвитку. В 1902-1909 рр. в селі були збудовані залізнична станція та кілька нових вулиць з хорошими будинками.


Пізніше, за часів Чехословацької республіки, з Боржави залізницею до словацького міста Кошіце відправлявся столовий виноград в спеціальних плетених кошиках.  Нині село, яке отримало статус окремої адміністративної одиниці в 1996 році, живе скромним життям, не відчуваючи ані туристичного паломництва (не зважаючи на приваблюючу тиху й багату на гарну природу місцевість), ні тим паче економічного розвитку.
В Боржаві є кілька цікавих місцевих пам’яток. На центральній вулиці села греко-католицькою громадою в 2010 році був встановлений пам’ятний «Чесний Хрест» з бетону та мармуру, із уривком з Біблії.  В 2014 році в селі пройшов перший закарпатський мистецький табір по роботі з каменем, в якому взяли участь видатні скульптори з Закарпаття, Угорщини та Словаччини. В результаті цього заходу Боржава збагатилася кам’яною скульптурою за мотивом угорської легенди «Пагорб вродливої жінки». Вирізьблена з каменю дівчина на ім’я Ілка тепер прикрашає головну площу Боржави, автор роботи – скульптор Ендре Гіді-молодший з Великої Доброні.




В 1989 році на місцевому кладовищі був встановлений дерев’яний пам’ятний знак жертвам Другої світової війни та повоєнного сталінського режиму. В 1992 році на честь загиблих в сталінських таборах в центрі села встановили пам’ятник з бетону та мармуру.




При в’їзді до села зберігся дорожній знак із його назвою в радянському стилі соцреалізму.



Відрадним прикладом гарного ставлення до малої архітектурної спадщини є гарно розмальована автобусна зупинка, вочевидь, найкраще доглянута споруда цього роду на Берегівщині. (див. також Автобусні зупинки Берегівщини як частина зникаючого національного бренду)




Втім,  найвидатнішою принадою села по праву є однойменна  річка Боржава