?

Log in

No account? Create an account
 
 
17 жовтня 2012 @ 00:16
Чикош-Горонда – найменше село Закарпаття  
Про село Чикош-Горонда на Берегівщині «Вікіпедія» повідомляє скупо – «Засноване в 1900 році, населення 80 чоловік,  площа - 2,8 км²». Інтернет-проект «Все координаты Закарпатья» додає, що це найменше село в нашій області. Розташована Чикош-Горонда в трьох кілометрах в бік від траси Берегово-Мукачево, між селами Яноші та Гать, серед полів осушеного Чорного Мочара. Бажаючи дізнатись, а чи немає в селі чогось незвичного, забутого чи невисвітленого, я зробив туди велопрогулянку – і не пошкодував. 

1 - на Чикош


Треба зазначити, що в минулому це село було значно населенішим і жвавим. Назва походить від угорського «чикош» - кінський пастух. Засноване було на межі 19 та 20 століть як хутір, разом із іншим – Нярош-Горонда, нині зниклим. Обидва  хутори відносилися до господарства Шонборнів, тут проживали селяни, які займалися землеробством та тваринництвом. Працювали й сезонні робочі з гірських сіл, випасаючи кількасот голів великої рогатої худоби. В 1900 році  на двох хуторах проживало 357 русинів. В 1928 році сімя Шонборнів продала свої угіддя Акціонерному Товариству «Латорца». В радянський час в сусідньому селі Гать, до сільради якого відноситься й Чикош-Горонда, був влаштований племінний завод «Закарпатський». Тут масово розводили коней, корів, свиней та овець. В скруту перших років української незалежності господарство повністю занепало, і не відродилося й понині. Цієї весни на навколишні поля вперше за багато років на літній випас вигнали півтори сотні корів сірої угорської породи, разом із телятами. 
2 -Психо
Однак сьогодні слово «Чикош» асоціюється не з тваринництвом та пасовищами, а з психлікарнею. З 2001 року в корпуси, що до того належали військовій частині, почали переселяти пацієнтів Берегівської обласної психіатричної лікарні. В колишньому військовому містечку, відремонтованому частково за державні гроші, частково коштом   голландських благодійників та французької гуманітарної місії „Опіка без кордонів”, нині перебуває кількасот душевно хворих. Є навіть окремий корпус для  дітей з розладами психіки, з облаштованим дитячим майданчиком. Вочевидь, в спокійній обстановці лісу, між деревами якого розкидані корпуси, пацієнтам значно затишніше, аніж в старих корпусах психлікарні в Берегові, що біля гучної автотраси.


3- Психо
4 - Психо
До відділення психлікарні веде дорога, яка відгалужується від шляху до Чикошу-Горонди. Зустрінений по дорозі мешканець з місцевих, дізнавшись, що цікавлюсь тутешніми потенційно видатними  місцями, влаштовує мені екскурсію, на яку я зовсім не розраховував. Про колишню військову частину в тутешніх лісах нині мало що відомо. І не дивно – вона була засекреченою, а ті, хто ніс в ній службу, звалися «глухонімими» - тобто, зобов´язаними тримати військову таємницю. Тільки після розвалу СРСР стало видно те, що роками ховали під маскировкою та режимом секретності. Під Чикошем тримали бойові ракети (чи то протиповітряної оборони, чи стратегічні – наразі дізнатися важко), в прихованих під земляними насипами бункерах. Після спішного розформування з них були «з м´ясом» вирвані та здані на металобрухт броньовані двері, винесене все, що можна було. Тим не менш показане місцевим сталкером вражає – під спалахом фотоапарату стає видним приховане нутро залізобетонного сховища, біля якого щойно проходив і міг і не помітити в хащі, сприйнявши за продовгуватий пагорб. 

5-Бункер

6-Бункер

7-Бункер

8-Бункер

9-Бункер
10-Бункер
Таких сховищ (вочевидь, для ракет) в лісі за психлікарнею кілька, є ще низка невеликих бомбосховищ, зруйновані гаражі та інші рештки військової інфраструктури. Чи існують якісь плани (і в кого?) на цю спадщину радянської військової машини – невідомо. Шкода, аби такі об´єкти зникли нанівець. В сусідньому селі Гут схожі бункери (в них стояли ракетні тягачі, можливо, саме для «чикоських» ракет) нині використовуються мукачівськими бізнесменами під склади для яблук з їхнього ж нового, за інтенсивною технологією, саду. Вочевидь, можна б дати раду і цьому дуже нерухомому майну...
Найменше село Закарпаття також виявилось здатним здивувати. Перед  поїздкою я не знайшов в інтернеті нічого про чикоську архітектуру, хоч і чув про якуйсь старовинну садибу, що була в селі. За словами місцевих, садиба дійсно була, аж до 1990-х років, там містилась контора племінної станції, однак після занепаду приміщення розібрали на цеглу, так, що й сліду не залишилось. Зате в селі знайшлася інша цікава споруда – будинок для селян, зведений, скоріш за все, за чехословацької доби. Це одноповерхова будівля з п´яти з´єднаних між собою в формі драбини будиночків, кожен на дві родини – цікавий взірець «соціального житла» першої половини 20-го століття. В ній мало б жити десять родин, але сьогодні кілька приміщень пустує. 
11-Дом
Людям немає чого робити в селі, де лишилась хіба одна невелика ферма з вівцями. Тут відсутній навіть магазин – хіба що кілька разів на тиждень завозять хліб, за рештою треба їхати в Гать чи Берегово. Половина Будинку села зайнята мисливським клубом – вочевидь, полювати в цій місцевості є на кого, на закинутих полях природа швидко взяла своє, і в кольоровій осінній рослинності вирує дике життя. Посеред галявини красується стародавня, також принаймні чехословацького періоду, водонапірна башта. Вона відремонтована і в прийнятному стані – нею подається вода тим самим, згаданим на початку статті, угорським коровам. 
12-Башня
Від решти сільської інфраструктури лишилося небагато, наприклад, старовинний сарай – такий би охоче фотографували якісь японські туристи. 
13 - Сарай
Поспілкувавшись з місцевими бабцями – колишніми робітницями племстанції, про минуле та теперішнє життя, вирішую подивитись на залишки  зниклої «Нярошки», тобто села Нярош-Горонда. Та від нього не лишилось практично нічого – хіба кілька ферм, в які небезпечно й заглядати -  заваляться. 

14-Нярош
15-Нярош
Отож, можна повертатись додому – вражень від подорожі до найменшого закарпатського села виявилось більш, ніж досить...

 
 
 
xtosjkoxtosjko on 17 жовтня 2012 07:35 (UTC)
ти повіриш - я там виросла!

Моя мала батьківщина... Там ми ходили кукурудзу красти, в каналі вчилися плавати і рибу ловили... А дівчата від солдатів з військової частини, що в лісі, дітей народжували. Одна навіть умудрилася двох народити :)

Edited at 2012-10-17 07:38 (UTC)
 "Чудеса и хреновины! Передай дальше..."pan_baklazhan on 17 жовтня 2012 08:56 (UTC)
Яке цікаве доповнення :)
То ти з військової родини чи з місцевих?
Там усі зустрінені бабки - колишні майстриці з штучного запліднення худоби. Я вже не став цей пікантний нюанс акцентувати...

А от що там за частина стояла, з ядрьоними бонбами чи як? - хто б мені сказав?
Я навіть найшов якійсь ресурс тіпа "Однокласснікі" -"Однополчанє",там 7 чоловік (включно з 1 жінкою) служили в тій частині, але на мій запит ніхто не відповів. Чи ліньки, чи до сих пір "глухонємиє"...
xtosjkoxtosjko on 17 жовтня 2012 09:11 (UTC)
Я - з місцевих.
 "Чудеса и хреновины! Передай дальше..."pan_baklazhan on 17 жовтня 2012 09:19 (UTC)
Тоді маєш ту садибу, що розібрали, пам"ятати?
Центральна садиба "Плємзаводу" (Госпплємстанції, Госконюшні). А якби ще її фото мала - то взагалі була б мені радість велика.

xtosjkoxtosjko on 17 жовтня 2012 09:44 (UTC)
http://www.odnoklassniki.ru/group/48582010404933

і тут. в разі чого посилайся на мене
ja_marjana_mama: щось собі думаюja_marjana_mama on 17 жовтня 2012 08:59 (UTC)
Напевно любила його))), чи то були близнята?)
А кількість весіль це впливало, чи я надто старомодна?)))
xtosjkoxtosjko on 17 жовтня 2012 09:13 (UTC)
:) ех, любила-не любила...

ніхто не знав хто батьки тих дівчаток. спочатку одна народилася, потім за кілька років - інша. у кожної свій тато, але хто - хіба мама знала.

не женилися хлопці з лісу на місцевих дівчатах, здлається :)
ja_marjana_mama: касабланкаja_marjana_mama on 17 жовтня 2012 09:16 (UTC)
Напевно таких історій багато...
xtosjkoxtosjko on 17 жовтня 2012 09:21 (UTC)
то малесенький хутір, на той час там було дві хати-коммуналки, збудовані паном для своїх робітників, в кожній хаті могло жити по 8 родин, + двоповерхова хрущовка без води, каналізації та газу (люди ходили в дворовий деревяний туалет) і два приватні будинки. Дівчат нас було влітку до десяти (різного віку, включаючи і тих, кого батьки підкидували).
 "Чудеса и хреновины! Передай дальше..."pan_baklazhan on 17 жовтня 2012 09:29 (UTC)
Під комуналкою розуміється оцей будинок з пяти хаток лєсєнкою?
А під другою - великий будинок навпроти ферми?

Значить, панської садиби за твого дитинства вже не було? Може,бабки наплутали і її розібрали значно раніше?
xtosjkoxtosjko on 17 жовтня 2012 09:36 (UTC)
чому не була? була :) просто в ній ніхто не жив:) але гарна була :)

А, навіть не знаю про що ми з тобою говоримо... були там колишні кінські стайні, де за моїх часів вже жили вівці. ми ходили дивитися як овець стрижуть і я їх дуже шкодувала, бо вони так плакали :)

А в каштилі була контора - бухгалтер і ще якесь начальство сиділо :)
 "Чудеса и хреновины! Передай дальше..."pan_baklazhan on 17 жовтня 2012 09:39 (UTC)
Я маю на увазі саме каштиль, де начальство сиділо.
А що, було ще щось ("просто в ній ніхто не жив:) але гарна була :)") - це про що?
Мені б подробиць (коли збудували, коли зруйнували) - ну, й фото б також...

xtosjkoxtosjko on 17 жовтня 2012 09:41 (UTC)
фоток-фоток... я там сто років не була...

про колишні конюшні, мабуть. величезне приміщення, з величезними стелями, і двір з гарними воротами
xtosjkoxtosjko on 17 жовтня 2012 09:43 (UTC)
на - питай http://www.odnoklassniki.ru/profile/80587933456

а в якій спільноті тобі ніхто нічого не відповів?
 "Чудеса и хреновины! Передай дальше..."pan_baklazhan on 17 жовтня 2012 09:20 (UTC)
Ну яка ж у воєнних любов?
Тим більше "глухонімих" (тобто охоронців таємного стратегічного об"єкту)?
xtosjkoxtosjko on 17 жовтня 2012 09:22 (UTC)
ну, на дискотеку в клуб приходило кілька солдатиків
LiveJournal: pingback_botlivejournal on 17 жовтня 2012 07:43 (UTC)
Я тут вам порекомендую...
Користувач xtosjko посилається на ваш запис з Я тут вам порекомендую... пишучи: [...] для тих, кому цікаво просто http://zakarpattja.livejournal.com/44877.html?view=105549#t105549 [...]
Марія НазарчукМарія Назарчук on 17 жовтня 2012 13:04 (UTC)
Я звідти родом, це моя мала Батьківщина і я є та жінка, яка служила в цій частині. Єдина жінка-військовослужбовець, в якої тато також був солдатом, але з попередньої частини, що була там до глухонімих. Я там прожила до 97 року, а прослужила з 83 до 92 року. Знаю там кожний клаптик землі і можу пройти по цій дорозі від траси до Чікошки із заплющеними очима. Я люблю цей край, цей хутір, цей ліс і все, що там є, людей тих, хто там живе знаю кожного і вони мене знають. Це моє дитинство, юність, молодість, зрілість, це моє життя, моє щастя і горе. Я памятаю сад і контору, там працювала моя мама, а ще збоку був дитячий садочок і я там ходила ще тоді, коли дерева були для мене дуже, дуже великими..... Частково праильно сказано, а частково ні. Дівчата у нас були завжди дуже вродливими і заміж виходили по любові, а не по зальоту.... і за вояків також, так, що не треба....

Edited at 2012-10-17 13:04 (UTC)
 "Чудеса и хреновины! Передай дальше..."pan_baklazhan on 17 жовтня 2012 13:25 (UTC)
Отже, вам, себто Світлані Анатоліївні я писав у
http://www.odnopolchane.net

Дуже цікаво отак перетнутись.
Мене обходять стосунки дівчат з військовими. А от історія частини 21671 - дуже. Чи не є вже військовою таємницею, що саме зберігалось у цих схованих довгих бункерах?

І, може, у вас є якісь фото, які можна б оприлюднити - контори в Чікоші, військової частини тощо? Можете й самі зробити тут пост - або допомогти мені.

(Я звертаюсь, зрозуміло, до мами пані Марії)
xtosjkoxtosjko on 17 жовтня 2012 18:50 (UTC)
наша Маша не пані, а панночка :)
СВЕТЛАНА НАЗАРЧУК ЛЯДОВАСВЕТЛАНА НАЗАРЧУК ЛЯДОВА on 26 грудня 2013 01:42 (UTC)
Я не маю права розповідати більше, ніж потрібно. Ми - "глухонімі" давали зобовязання не розголошувати військову таємницю. Те, що ви взнали - достатньо для широкого загалу. Решту знати немає великої потреби. Та хочу сказати, що служба в тій суворій частині була мені наукою життя. Мій чоловік також там служив і він безпосередньо за своєю спиною возив те, що там зберігалося. Це була дуже потужна і мобільна частина, з прекрасним керівництвом та вишколеним особовим складом. Служба в ній рахувалася престижною. Наша частина завжди була в перших рядах і неодноразово нагороджувалася вищим командуванням. Та основу її складали люди, які могли виручити один одного, які працювали як один механізм та які несли почесну службу по захисту повітряних кордонів держави.
Марія НазарчукМарія Назарчук on 17 жовтня 2012 13:07 (UTC)
Цей коментар додала моя мама....
LiveJournal: pingback_botlivejournal on 22 жовтня 2012 16:40 (UTC)
Интересный образец чехословацкого социального жилья
Користувач era111 посилається на ваш запис з Интересный образец чехословацкого социального жилья пишучи: [...] есно, то глянуть  на них можно здесь:  Чикош-Горонда – найменше село Закарпаття [...]