?

Log in

No account? Create an account
 
 
04 лютого 2010 @ 11:48
Що на Ужгородщині робили Ліст та Брамс?  
Гостювали у графа-скрипаля Плотені з Великих Лазів

У переліках архітектурних пам’яток Закарпаття палац Плотені стоїть на гідному місті, та далеко не всім нашим краянам відомий він та його неординарний господар. Зізнаюсь, і сам я лише минулого літа довідався про графа Нандора Плотені, який жив на Ужгородщині і не лише дружив із музичними метрами світового рівня, але й сам був свого часу в числі музичних „зірок”. Прочитавши про таке, вирішив обов’язково, при нагоді, зійти на зупинці „В. Лази”, що всього хвилин за 15 ходу автомобілем від Ужгорода, та особисто подивитись на об’єкт із циклу „дивовижне – поруч!”. Який можна побачити, проїжджаючи трасою на Мукачево вздовж села Великі Лази – із дороги добре видно жовту будівлю палацу, яка стоїть в оточенні дерев. Орієнтиром також виступає яскраво-червоний дах місцевої школи, що розташувалась по сусідству.

 

Саме село, як пишуть довідники, засноване ще у 13 столітті, і мало в різний час різні назви. Першою й найцікавішою є угорська "Galambhaza", буквально – „Поселення голуба”. За версією істориків, назва походить від знайденого на околиці села людського поховання у вигляді голуба – так ховали людей близько 5 тисяч років тому. Потім село називалося Лази та Верхні Лази. У 16-17 століттях ним володіли феодали з родини Другетів, причому кілька разів поселення ледь не зникало через труднощі тогочасного життя. У 19 столітті лазищане на життя вже не скаржились – потужний землевласник Нандор (Фердінанд) Плотені (1844-1933 рр.) розгорнув у селі потужне винне та спиртове виробництво. Місцеві марочні вина та горілка користувались великим попитом у Європі, а селянам була гарантована робота.
Та не алкогольними напоями прославився місцевий багатій, а своїми музичними талантами. Під впливом друга, угорського музиканта Едуарда Ремені Нандор Плотені навчився грі на скрипці, та так віртуозно, що згодом став першим скрипалем Угорського національного оперного театру. Із концертами він виступав на найпрестижніших сценах світу, в компанії композиторів Ференца Ліста та Йоганеса Брамса. А грав пан Нандор на скрипці роботи генія своєї справи Антоніо Страдиварі! У 1870 році Нандор Плотені отримав графський титул, а наприкінці століття, 1896 року, набувши визнання у музичному світі, повернувся у Великі Лази, де спорудив невеликий, але вишуканий палац, та розбив парк із завезених з-за кордону дерев. Згодом граф-скрипаль відкрив приватну музичну школу в Ужгороді, давав у місті концерти, переймався його громадськім життям.






Виноробну справу батька, який помер за кілька років до початку другої світової війни, перейняв його син, ну а після війни володіння Плотені перейшли до „влади рад”. На базі графських виноградників та підвалів був заснований коньячний завод, а палац став закладом позашкільної освіти. Нині там знаходиться Ужгородський районний центр дитячої творчості, а влітку ще й дитячий оздоровчий центр. З дозволу завгоспу заходжу всередину – інтер’єри вже, звісно, не графські, а радянсько-освітянські. На дверях зачинених кімнат таблички - „Затишна”, „Дзеркальна”, „Барвиста”, „Садова”, „Сонячна”, „Мрія” тощо. В „табірний” час діти з району тут проводять канікули, розвиваючи свої творчі здібності. Втішає, що це, мабуть, найкращий варіант із можливих – палац графа-музиканта опанували діти, небайдужі до мистецтва. Донедавна в будівлі був невеличкий музей Нандора Плотені, та на початку року його перенесли до сусідньої школи.





Радує й те, що про колишнього господаря палацу, який увійшов до числа найвидатніших діячів культури Закарпаття, в краї пам’ятають. Навесні 2009-го його пам’ять відзначили урочистим концертом, якого у Великих Лазах досі не було ніколи. Приводом стало музичне відкриття – викладачі Ужгородського державного музичного училища ім.Д.Задора Степан Ясниський та Мирослав Шутко віднайшли у архіві Будапештської музичної академії скрипковий концерт Нандора Плотені, виданий у німецькому Ляйпцігу 1871 року. Ця подія й стала приводом для музичного вечору пам’яті колись прославленого, а нині, будемо відверті, призабутого на батьківщині видатного скрипаля. Доклади про спадок майстра доповнив концерт оркестру музучилища імені Задора, який виконав для присутніх – місцевої інтелігенції, гостей з Ужгорода та Угорщини, концерт з творів класичних авторів. У найближчих планах організаторів заходу – влаштувати подібний концерт у стінах палацу вже за творами самого графа Плотені.

Хочеться сподіватись, що водночас буде приведений до ладу колишній графський парк. Бо під час мого знайомства виглядала ця пам’ятка природи не найкраще. Неподалік від палацу, наприклад, красувалася купа сміття – як водиться в нас, під деревом із табличкою про заборону оте сміття викидати. Та й сам парк набув усіх ознак „совковості” із сучасними нашаруваннями у вигляді розкиданих по кутах порожніх пляшок з-під алкоголю. Від колишніх садових прикрас лишилися хіба поодинокі рештки на кшталт старовинних чавунних стовпів від воріт.



Навряд чи таке видовище сподобається туристам, та вони нині й нечасті гості у Великих Лазах. А даремно – відвідати місцевість, де в гостях у графа-скрипаля, за переказами, бували самі Ференц Ліст та Йоганес Брамс, варто. Певен – на туристів з Угорщини, які цінують усе, пов’язане з їхніми прославленими земляками, за відповідної інформаційної підтримки можна розраховувати. До того ж, неподалеку від палацу, на церковному кладовищі, у мальовничому місті, похований син Нандора Плотені – Янош із дружиною, і серед шанувальників музики та історії може знайтись чимало бажаючих вшанувати пам’ять нащадків непересічної людини.


 
 
 
(Deleted comment)
 "Чудеса и хреновины! Передай дальше..."pan_baklazhan on 04 лютого 2010 12:53 (UTC)
Публіці Нандора Плотені відкрив Алекс Богданов (знаєте такого?) Прочитавши його статтю (на сайті http://www.tour.uzhgorod.ua десь є й фотозвіт, професійний, а не мильницею), я вирішив почати свій цикл про маловідомі пам"ятки Закарпаття саме з Лазів.

А те, що ваші друзі нічого не чули - то я коли вперше поїхав до Йосипа Бартоша у Чинадієво, то питав у людей, де тут замок, а вони відповідали: "та нема в нас ніякого замку". Один потім здогадався, каже - а, та то хіба замок?

Правда, тепер "Сент-Міклош" вже добре розкручений